Варто знати кожному!
Площа приполонинних лісів Українських Карпат становить майже 60 тисяч гектарів, а в Закарпатті – близько 40 тисяч. Загальна площа НПП «Синевир» становить 42704 га. Лісова площа парку 34598га., із них вкрита лісом 29512 га, в т.ч. приполонинних старовікових лісів 4685 га., серед яких букові приполонинні ліси складають 2554 га, ялинові 2131 га, зарості чагарникового криволісся сосни гірської, ялівця сибірського, вільхи зеленої субальпійського поясу 596,5 га.
Приполонинні ліси на території парку не широкою смугою (250-300 м) опоясують субальпійські луки-полонин, схили гір Менчул, Красна, Стримба, Дарвайка, Негровець, Кам'янка на висоті над рівнем моря від 800 до 1650 метрів. Вони служать своєрідним бар'єром, що в певній мірі протистоять вторгненню холодних мас повітря, стіканню талих і дощових вод (середньорічна кількість опадів 1250-1400 мм.) з безлісних полонин. Приполонинні ліси захищають нижче розташовані площі ділянок деревостанів чи насаджень від сильних вітрів, снігових лавин, запобігають бурхливому розвитку ерозійних процесів на крутих схилах різної експозиції. Тому ці ліси, що зростають в верхньому лісовому поясі віднесені до категорії охоронних лісів ще за Австро-Угорської імперії, а документально підтверджені в лісовпорядкувальних матеріалах при проведені першої таксації лісів Буштинського лісокомбінаті 1958-1960 років, що в 1989 році ввійшли до складу НПП «Синевир».
Приполонині ліси НПП «Синевир» є майже природними за походженням. Вони сформували старовікові ліси і праліси, що становлять наукову та екологічну цінність, як важливий фактор формування сприятливого середовища для розвитку загального біорізноманіття флори та фауни. Особлива їх цінність полягає у забезпеченні протиерозійних процесів ґрунтів, збагачення киснем повітря, кліматоутворюючих функцій, стабілізації природної вертикальної поясності рослинності. Саме в приполонинних лісах збереглися пралісові ділянки (376 ділянок), масиви загальною площею 2672 га, із них букових пралісів 1767 га. (800-1350 в.н.р.м.), ялинових 638,3га. (1200-1450 в.н.р.м.), чагарникового криволісся-жерепу 266,7 га. (1300-1650 в.н.р.м.), що зростає за межами приполонинних лісів в субальпійському поясі.
Переважна більшість чистих букових пралісів зростає у Вільшанському, Квасовецькому природоохоронних науково-дослідних відділеннях (ПОНДВ), а мішаних буково-ялицево-ялиново-яворових – у Колочавському ПОНДВ, чистих ялинових і мішаних ялиново-ялицево-букових – у Синевирському і Острікському ПОНДВ.
У приполонинних лісах, де здебільшого зростають і розташовані пралісові ділянки, сформувалися чисті та мішані типи деревостанів, що характеризуються головними лісоутворюючими породами із бука лісового, ялини європейської, ялиці білої, клена-явора та видами супутниками ясена звичайного, в'яза гірського. Верхню межу пралісів завершує букове криволісся та ялинове рідколісся, а також низькоростучі багатостовбурні дерева вище вказаних видів порід, за межею яких по вертикальній поясності зростає вільха зелена, сосна гірська, ялівець сибірський, що створюють суцільні пралісові зарості чагарникового криволісся (жерепу) субальпійського поясу.
Пралісові та гірські лісові екосистеми в цілому відіграють важливу роль у формуванні сприятливого середовища для існування живих організмів. Тому для НПП «Синевир» першочерговим завданням сьогодні є охорона і збереження як чисто букових і ялинових, так і заростів криволісся старовікових лісів і пралісів. Ці пралісові ділянки мають надзвичайно велику цінність у виконанні охоронних функцій, бо більшість із них майже 80% розташовані на крутих схилах від 25° до 35-47° різної експозиції на гірсько-підзолистих ґрунтах і буро-гірсько-лісових з поверхнево-каменистими різновидами ґрунтів і кам’янистих розсипищах.
Приполонинні старовікові ліси і чагарникове криволісся субальпійського поясу – праліси виконують водорегулюючу і ґрунтозахисну функції.
Одним із основних кліматичних факторів, що впливають на формування верхньої межі лісу букового, ялинового криволісся і рідколісся, а також заростів чагарникового криволісся за межами верхньої межі лісу субальпійського поясу, де розташовані пралісові ділянки вільхи зеленої, сосни гірської, ялівця сибірського, є опади у вигляді снігу. Від сильних снігових опадів потерпає найбільше ялина, через що внаслідок сніголомів та сніговалів з’являється рідколісся. При щорічному випаданні великої маси снігу в горах, а потім, внаслідок його сповзання у вигляді снігових лавин, формуються шаблевидні форми стовбурів бука лісового, а інколи і ялини європейської та жерепу і ялівця сибірського.
Під дією постійного вітрового фактору у високогірних видах лісових порід формуються прапороподібні форми крон. Це особливо характерно для ялини європейської. Дерева з такими кронами не стійкі проти снігових навалів, що негативно впливає на їх поширення.
Приполонинні ялинові, букові старовікові ліси і праліси, зарості чагарникового криволісся, праліси субальпійського поясу не зважаючи на їх важкодоступність і віддаленість від населених пунктів, автодоріг і під’їзних шляхів, враховуючи недоцільність їх для лісоексплуатації, до 80 років минулого століття зазнавали значного впливу з боку людини, зокрема, від пастухів.
Вік старовікових лісів становить 100-140, а пралісів 141-160 років і більше, що залежить від переважання домінуючої головної лісоутворюючої породи за видовим складом деревостану, а для чагарникового криволісся старовіковими є дерева від 45 до 70 років і праліси від 71 років і більше.
Більшість деревостанів приполонинних старовікових лісів і пралісів та заростів чагарникового криволісся субальпійського поясу за характером вікової структури є різновіковими, в складі яких переважають дерева двох-трьох, а на деяких ділянках, чотирьох класів віку. Формування старовікових лісів проходить в супроводі природного відмирання окремих дерев пристигаючих, стиглих, перестійних та внаслідок вітровалів. Усе це позначається на особливостях формування в них молодого покоління підросту на місцях, що утворили прогалини з великим доступом світла, такі деревостани приполонних лісів мають середню повноту 0,5-0,6, а кількість дерев у пралісовому віці становить 10-15 дерев з найбільшим діаметром на 1га, а інші представлені молодняками, середньовіковими і пристигаючими за класами віку видами.
За кількістю ярусів, що надають характер старовіковим лісам і пралісам, деревостани бувають двох, трьох, чотирьох ярусів, які сформувались разом із їх віковою структурою. Пояснюється це періодичним порядком настання природнього відновлення, яке найбільш інтенсивно проходить біля виворотей, всохлих дерев, гниючих колод, на мікропідвищеннях, утворюючи таким чином куртини молодого покоління послідовно, через певний період їх повторення.
Із збільшенням віку відновленого покоління деяка кількість дерев із часом випадає – відмирає внаслідок природної боротьби за виживання в просторі. Особливості вікової структури і ярусності, а також просторового розміщення дерев в приполонинних і старовікових лісах та пралісах позначається на більш молодих поколіннях природного відновлення, на темпи росту окремих дерев у висоту і по діаметру. Дерева, які в молодому віці росли менш інтенсивно, із віком прискорюють ріст, інші сповільняють, а ще інші ростуть більш-менш рівномірно.
Типовою ознакою букових, ялинових приполонинних старовікових лісів і пралісів на території НПП «Синевир» є велика частка мертвих та трухлявих дерев (лежачих та на корені) на різних стадіях перегнивання. Є стовбури, зламані на висоту від 2 до 10 метрів, які після відмирання стоять або лежать ще кілька десятків років, поки їхня деревина повність не розкладеться. Частка стоячої чи лежачої мертвої деревини в даних лісах набагато (в 10-20 разів) вища, аніж у прилеглих нижче лісових ділянках, які є свідченням того, що ці ліси можна віднести до старовікових або пралісів.
Мертва деревина та старі і хворі дерева утворюють сприятливий субстрат для грибів, які замикають кругообіг речовин. До найважливіших дереворуйнівних грибів належать трутовики. Вони використовують для свого живлення целюлозу і лігнін. Грибний міцелій нагромаджує у мертвій деревині велику кількість азоту, створюючи при цьому добру основу для рослин наступних поколінь. Значна кількість мертвої деревини забезпечує виживання цілого комплексу організмів ксилобіонтів (личинок, короїдів, жуків та наземних черв’яків).
В Україні діє проект «Збереження Карпатських пралісів та старовікових лісів», що виконується національними природними парками Карпатського регіону та Українським товариством охорони – представником міжнародної природоохоронної асоціації BirdLife International в Україні у партнерстві з Франкфурським зоологічним товариством (Німеччина). Цей проект стосується також розширення території Національного природного парку «Синевир» землями ур. Кам’янка-Омножанський Міжгірського лісництва ДП «Міжгірське ЛГ» (тут зростають буково-ялицево-ялинові праліси площею 377,8 га) та землями запасу Міжгірської районної ради (тут зростають праліси заростів криволісся сосни гірської і вільхи зеленої площею 197,7 га). Наразі робота в напрямку втілення даного проекту продовжується.
Отже, приполонинні старовікові ліси і праліси та зарості чагарникового криволісся субальпійського поясу створюють сприятливі умови для формування рідкісних рослинних угрупувань, що занесення до Зеленої книги України та зростання рідкісних видів рослин, а також рідкісної фауни, внесеної до Червоної книги України.
Юрій ЯРЕМА,
науковий співробітник НПП «Синевир».
Немає коментарів:
Дописати коментар